Фармацевт

Наріман Таббах, 19 років

Працює фармацевтом дев’ять місяців. Відмінниця по життю. Суперсила — вміння поєднувати роботу в аптеці та навчання у двох київських університетах. Хобі — вивчення іноземних мов, легка атлетика.

Мені дуже пощастило. Уже в п’ятому класі я точно знала, яку професію оберу. В дитинстві любила винаходити власні ліки — якісь божевільні настоянки від усіх хвороб. До їхнього складу входило все, що було напохваті: квіти, каштани, горіхи, лікарські трави. Наполегливо намагалася лікувати ними не ляльок, а своїх бабусю й дідуся.

Освіти забагато не буває. Тепер навчаюся в медуніверситеті одразу на двох факультетах: лікувальному та фармацевтичному. А ще вступила до військово-медичної академії. Щоб життя медом не здавалося.

Коли відчула, що мені бракує знань з фармацевтики, влаштувалася в аптеку. Я прагну знати все про ліки, а в нас не менше ніж 3 500 найменувань. Можу проконсультувати покупця, майже не підглядаючи в інструкцію.

Перевіряла крокоміром у смартфоні: кожна зміна в аптеці — це чотири-п’ять тисяч кроків. Спробуйте якось стільки пройти.

Це моя перша «доросла» робота. Коли в серпні 2019-го почала працювати в аптеці, то навіть не здогадувалася, що́ на мене чекає за пів року.

Під час карантину фармацевти для багатьох людей — єдині медпрацівники, з якими вони контактують. Через страх заразитися люди не хочуть іти до лікарів. Коли їм потрібна медична допомога, звертаються до нас, в аптеку.

У перший тиждень після введення карантину люди гребли все підряд — захисні маски, рукавички, антисептики, хлоргексидин, противірусні препарати, по п’ять-шість коробочок парацетамолу. Багато хто приходив з проханням підказати, як зробити антисептик удома, підібрати склад. У пікові дні за зміну я обслуговувала до 300 людей.

Я не робот-андроїд, зі мною теж трапляються «фестивалі паніки». Назавжди запам’ятала свій перший робочий день в аптеці. Поки обслуговувала людину, якийсь чоловік вкрав протизапальну мазь і втік. Тоді мені здавалося, що настав кінець світу. Колеги заспокоїли, сказали, що таке буває і моєї провини тут немає.

Відчуваю відповідальність за кожного покупця. Якщо бачу серйозні симптоми, вмовляю не зволікати, перемогти страх і терміново звернутися до лікаря.

Мені 19 років, і найбільший мій страх у житті — втратити себе.