#НАДЗВИЧАЙНІ

Взуттяр

Павло Блажинський, 46 років

У дитинстві мріяв стати ювеліром. Уже 28 років ремонтує взуття. Спочатку працював на держпідприємстві, потім — найманим робітником у чужій майстерні, зрештою відкрив власну в Коростені. У вільний час майструє скрипки, ходить у походи та їздить у велотури Україною та Білоруссю. Колекціонує антикваріат і може полагодити будь-який годинник.

Моїй майстерні вже 15 років. Починав власний бізнес не без хвилювань. Коли в тебе троє дітей і безробітна дружина, нелегко зважитися на зміни.

Помічати чуже взуття — професійна звичка. Спочатку бачу черевики, а потім — їхніх власників.

Кажуть, щастя — це коли зранку залюбки йдеш на роботу, а ввечері — додому. Майстерня розміщена в моєму будинку. Ноги з ліжка спустив — і я вже на роботі. Якесь суцільне щастя.

Кількість взуття, яке я відремонтував, вимірюється тоннами. Був період, коли місту гостро бракувало взуттєвих майстерень. Я працював днями й ночами. Тоді за один сезон можна було заробити на автомобіль.

Найскладніше — відновити взуття, яке погриз домашній улюбленець. Собачий делікатес — це зазвичай закаблук або носок. Взуттяр, що працює лише заради грошей, одразу відмовиться: «Тут мороки більше, ніж заробітку, шукайте іншого». А для мене це виклик. Лише попереджаю: ремонтуватиму трохи довше, бо треба дочекатися Музи.

Муза — це особливий настрій, коли все вдається. Щоправда, інколи замість неї приходить Дедлайн.

Взуттяр працює лише зі взуттям? Це міф! Моя майстерня біля дороги, тому, якщо в когось зламається автівка чи велосипед, звертаються до нас. Одному допоможеш — чекай на нові «непрофільні» замовлення.

20—30 пар — саме стільки взуття я рятую щодня. У період карантину трохи менше. Безпека диктує свої правила: менше часу на ремонт, більше — на обробляння поверхонь спиртом.

Мої клієнти роками ходять лише до мене. Навіть ті, хто віддавав перевагу іншим фахівцям, у період карантину почали звертатися до мене. Я тут живу, а значить, дезінфікую все ретельно, як удома.

Взуттяр — робота не для кожного. Потрібно, щоб тобі це подобалося — узяти щось негарне і привести до ладу.