#НАДЗВИЧАЙНІ

Обвалювальник м’яса

Олександр Орлов, 32 роки

Після закінчення школи працював штукатуром, маляром. Два роки як працює обвалювальником. Мешкає в Овідіополі — за десять хвилин їзди від моря. Вільний час проводить із чотирирічним сином. Мріє, щоб у майбутньому той грав за англійський футбольний клуб «Манчестер Юнайтед». Улюблене місце відпочинку з родиною — Кароліно-Бугаз.

Уявіть, що я відчував, коли вперше потрапив до м’ясного цеху. Звичайно, спочатку був страх. Перша думка: «Не впораюся, це ж не іграшки». Зрештою, повірив у себе, і все вийшло.

Люди люблять вигадувати. Переконувати себе, що в їхній роботі аж ніяк без суперсил. Таксист відчуває себе мандрівником, продавець — психологом, кондитер — художником. Мені все це не потрібно, щоб набити собі ціну, а професії надати більшу цінність. Я той, хто я є. Ні більше, ні менше.

Моє завдання — ідеально відділити м’ясо від кістки. Авжеж, тут я міг би порівняти себе зі скульптором: типу, береш мармурову брилу й відсікаєш усе зайве. Але ні. Мармуровою в моїй роботі буває лише яловичина.

Кожного робочого ранку вдягаю своє екіповання: кольчужний фартух, рукавички — і вперед. До речі, вся ця амуніція важить кілограмів три, не менше. Після 11-годинної зміни навантаження на спину, як після гарного тренування.

Не вірю, що в майбутньому роботи замінять обвалювальників. Машина ніколи не зможе відчувати якість м’яса, як це робить людина — навпомацки або за допомогою нюху. Роботові однаково, скільки людей у черзі. Коли я бачу відвідувачів, що чекають на мене, — підскакує адреналін.

До вегетаріанців ставлюся з повагою. У всіх свої принципи та смаки, головне, щоб їх не нав’язували іншим. Я, наприклад, не люблю яловичину. І що з того? Як жартували у відомому фільмі: «У кожного свої недоліки».

Нещодавно прочитав у новинах, що багато українців залишилися без роботи з початком карантину. Розумію, що їм дуже складно. Особливо якщо живеш у маленькому містечку, такому, як наш Овідіополь. Якби я міг порадити їм щось, сказав би: «Не бійтеся ніякої роботи! Навіть якщо ви вже досягли успіхів у своїй сфері, спробуйте іншу. Нехай вона буде зовсім іншою. Поставтеся до неї, як до сходинки на шляху. І в жодному разі не втрачайте віри у свої сили!»

Улюбленому синові, Сан Саничу, тепер чотири роки. Каже, що він Спайдермен, а я Бетмен. Бетмен-обвалювальник на крилах ночі.